Колись я вважав “роботою” все, що було пов’язано з бізнесом. Почитав товсту книгу по бізнесу – молодець. Зібрав даних по конкурентам – взагалі розумничка. Написав нову “фічу” у продукт – пам’ятник за життя.

Але от якось в реальні результати така “робота” не конвертувалася. Втоми багато, а результатів – нуль. Але вчитися-то, аналізувати і програмувати теж треба.

Тепер я просто поділяю свою роботи на дві віртуальні категорії: “накопичення потенціалу” та “реалізацію потенціалу”.

“Накопичення потенціалу” – все, що допоможе в майбутньому. Новий код, знання, інформація, заготовки і т.д. Як гумка, яку ти розтягуєш.
“Реалізація” – все, що безпосередньо впливає на навколишній світ. Якщо хоча б одна людина поза твоєї компанії щось зробив чи дізнався в результаті твоїх дій – реалізація. Написати клієнтові, замовити рекламу, поміняти сайт, викласти нову інсталляху і т.д.

І тут треба розуміти, що “накопичення” – процес не нескінченний. Накопичена енергія сама собою втрачається з часом. Як гумка, яка розтягується з часом і втрачає свою еластичність.

І якщо твій “Коефіцієнт корисної дії” низький за рахунок постійного “накопичення” – ти працюєш даремно. Чим більше “запас”, чим більше “напруга”, чим більше термін між накопиченням і реалізацією, тим більше втрати.