У мене є якийсь “внутрішній образ” самого себе. Як в “залишковий самообраз” в Матриці.
У цьому образі я – невтомний працівник, згортати гори і не зупиняється ні перед чим. А на практиці часто буває, що я щось кидаю на півдорозі. Щось стає ліниво робити, до чогось втрачаю інтерес.
Поки я сприймав себе як “самообраз”, я часто брав неадекватні рішення. Ні, вони були адекватними з “логічною” точки зору, але не враховували мене як “ручника” всієї цієї справи.

Брав на себе довгострокові плани й обіцянки, які із задоволенням провалював або не виконував. Навіть зараз іноді, хоч і набагато рідше, цим “страждаю”.

Як побачити “реального” себе? Та просто більше прислухатися до оточуючих тебе людям. Я зрозумів, що довгострокові плани не для мене не на практиці – я кілька років не розумів цього. А коли став прислухатися до того, що мені говорить дружина, співробітники, друзі.

Так, це прикро, і я навіть спочатку з цим сперечався і намагався “всім довести”. А потім просто заспокоївся, і прийняв це, як даність. Зникли зірвані терміни, обіцянки став все виконувати. Тому, що просто перестав їх давати 🙂

Тепер я не даю обіцянок, але даю більше результатів. Тому, що не намагаюся взяти на себе те, що виконати не в силах. Є сьогоднішній день, і за сьогодні я зроблю все по-максимуму. А завтра – подивимося.

Рекомендую подумати на дозвіллі над своїми обмеженнями – так набагато простіше жити.