Бабушкіна квартира

Один мій хороший знайомий днями розповів про ефект розсіювання уваги, коли перед тобою – багато об’єктів. Простіше кажучи: якщо ти сидиш в безладі, ти мимоволі і підсвідомо починаєш концентрувати увагу на окремих речі. Кожна річ – це історія, і ти “растекаешься теревені”, відволікаєшся від поточних, важливих завдання на дрібниці.

Ліки? Викидати або прибирати з очей геть усе, що не відноситься до поточного проекту, поточним завданням. Реально допомагає – перевіряв не раз 🙂

Мені в цьому відношенні подобається підхід Apple до дизайну програм: нічого зайвого.

Ну і по своїй практиці можу чітко сказати: велика кількість пунктів меню, кнопочок не викликає у клієнта “Вау!” Цей бардак викликає відчуття безнадійності, купу непотрібних питань у саппорт і відгуки виду: “Ніби прикольна і потужна річ, але я так і не розібрався.”

Причому це відноситься не тільки до пунктів меню, але і до “універсальним можливостей”. Це тобі тільки здається, що клієнт оцінить “продукт для всіх і для будь-якої задачі”. За фактом, “універсальні” продукти – доля програмістів, а програмісти з великим задоволенням виконають СВІЙ універсальний продукт, ніж підуть розбиратися з чужим.

Ніж вже призначення продукту – тим простіше і зрозуміліше його “історія”, тим більше своїх клієнтів “приміряють на себе”. Причому, що цікаво, “обрізавши” область застосування продукту, ти отримуєш БІЛЬШЕ ідей щодо його розвитку та рекламі. Теж перевірено не раз.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *