Один мій хороший знайомий днями розповів про ефект розсіювання уваги, коли перед тобою – багато об’єктів. Простіше кажучи: якщо ти сидиш в безладі, ти мимоволі і підсвідомо починаєш концентрувати увагу на окремих речі. Кожна річ – це історія, і ти “растекаешься теревені”, відволікаєшся від поточних, важливих завдання на дрібниці.

Ліки? Викидати або прибирати з очей геть усе, що не відноситься до поточного проекту, поточним завданням. Реально допомагає – перевіряв не раз 🙂

Мені в цьому відношенні подобається підхід Apple до дизайну програм: нічого зайвого.

Ну і по своїй практиці можу чітко сказати: велика кількість пунктів меню, кнопочок не викликає у клієнта “Вау!” Цей бардак викликає відчуття безнадійності, купу непотрібних питань у саппорт і відгуки виду: “Ніби прикольна і потужна річ, але я так і не розібрався.”

Причому це відноситься не тільки до пунктів меню, але і до “універсальним можливостей”. Це тобі тільки здається, що клієнт оцінить “продукт для всіх і для будь-якої задачі”. За фактом, “універсальні” продукти – доля програмістів, а програмісти з великим задоволенням виконають СВІЙ універсальний продукт, ніж підуть розбиратися з чужим.

Ніж вже призначення продукту – тим простіше і зрозуміліше його “історія”, тим більше своїх клієнтів “приміряють на себе”. Причому, що цікаво, “обрізавши” область застосування продукту, ти отримуєш БІЛЬШЕ ідей щодо його розвитку та рекламі. Теж перевірено не раз.