Був період, коли я сприймав серйозно мотиваційні книги. Як панацею. Почитав – з’явився драйв – що зробив. Значить, корисна річ.

Потім настав період “пересичення”, коли мотиваційна література стала викликати відторгнення. Жуйка безглузда. Питання не в мотивації, питання в напрямку руху. Мотивація сама по собі не продуктивна.

Тепер, думаю, пора знайти “золоту середину”. Бо як зараз мотивації часто не вистачає. Начебто і “напрямок руху” є, а бажання рухатися немає. Товариство у вигляді виховання з раннього дитинства поставило чіткі “соціалістичні” цілі: квартира, сім’я, машина, якийсь рівень доходу. Коли “галочки” поставив, зовнішня мотивація зникла, внутрішня – не з’явилася.

Спорт дає хороший драв, але цей драйв як то складно накладати на бізнес-процеси. Мотивація від спорту хороша для коротких, ємних завдань. А в бізнесі – рутинна щоденна робота.

Є варіант перетворювати щоденну рутинну роботу в ті самі “короткі ємні завдання” – реально допомагає, але не завжди. Спорт допомагає рухатися, але не дає необхідну для багатьох справ посидючість.

Єдине, що допомагає рухатися в “порожні” моменти: усвідомлення того, що ми переоцінюємо те, що можемо зробити за тиждень, але сильно недооцінюємо те, що ми можемо зробити за рік при щоденній роботі. І “чарівний” пендель – розуміння того, що виконання навіть невеликий завдання саме сьогодні перетворюється в відчутні результати через кілька місяців або навіть тижнів. Такі результати, які “нахрапом” взяти нереально.

Так що якщо раптом помічаю “провал” в мотивації, просто “знижую планку”: роблю собі настільки маленькі тижневі плани, які я зможу виконати за пару годин. І роблю. Прямо зараз.

Рекомендую 🙂