Я люблю поміркувати про відповідальність, оскільки саме це відкриття допомогло мені у свій час зробити своє життя набагато приємніше.

У відповідальності є один цікавий побічний ефект: до тих пір, поки ти не береш її на себе, ти її не помічаєш. Все твоє оточення, всі події, всі успіхи і невдачі на 99.99% залежать особисто від тебе… тільки ти про це не підозрюєш 🙂

А тепер ще цікавіше: навіть внутрішній стан, настрій, бажання – теж твоя і лише твоя відповідальність. Це щоб не було спокуси сховатися за депресію та апатію. За них – теж ми відповідаємо.

Причому розуміння цього приходить тільки в моменти кризи. У цей момент не варто тікати від них, варто лише глибоко замислитися. Спробувати зрозуміти суть конфлікту, зрозуміти себе, викинувши з рівняння інших людей.

Криза – лікує. Криза – всього лише природний механізм перебудови мислення під нові зовнішні або внутрішні вимоги. Як температура при застуді. “Збивати” її – тільки затягувати перебіг хвороби.

найбільші прориви у мене бували відразу після найбільших факапов. Самі приємні події – відразу після низки невдач і розчарувань. Важливо тільки не опускати руки. Ну і не нервувати через дрібниці. Все – пил на тлі скороминущості нашого життя.

Кризи і невдачі – добро. Якщо, звичайно, замість депресняку і алкоголізму взяти себе в руки. І це не означає “проявити силу волі”. Це не означає зайнятися нецікавою роботою з подвоєною силою.

Це означає активно перебирати можливості до тих пір, поки яка з них тебе не “зачепить”. Питання ж не в цілях, а в шляху до мети. Саме шлях приносить задоволення, а п’єдестал… так, постояти пару хвилин з медаллю на шиї.

Перевірено не раз, у тому числі і з негативної сторони 🙂