Я зовсім не поважаю людей, які кажуть: “я намагаюся”.

“Намагаюся”, як правило, означає повну відсутність результату. Коли по голівці гладять за процес, а не за досягнення. Коли “люблять мене таким, яким я є”.

Цю думку я повторюю часто, але зараз хотів би додати до неї цікаве спостереження:

Будь-яка справа – низка вирішення проблем. Причому несподіваних. І “спеціаліст” – людина, що готовий вирішувати ці проблеми, часто швидше інших, оскільки вже більшу частину їх зустрічав і вирішував. Ключове слово: “готовий”.

Так ось, “намагається” людина бачить в черговий “серйозною” проблеми спосіб скинути з себе рішення задачі. Виправдання.

Спеціаліст – всього лише проблему, яку потрібно вирішувати. Без героїзму, бо немає ризику для життя. А все, що без ризику для життя, героїзмом не є – всього лише невеликий напряг.

Причому ця низка проблем настільки помітна, що іноді виникає думка про якомусь всесвітньому змові або про банальний невезіння 🙂 Коли виникають проблеми на рівному місці, причому пачками.

А це вже особливість будь-якого випадкового процесу – в ньому гарантовано будуть “пачки” подій, дивлячих невипадковими. Просто тому, що він випадковий. Як сузір’я на небі або фігурки тварин в хмарах.

І пошук людини, який “покохає мене таким, яким я є”, є пошуком мами, насправді. Бо як людина = результат його дій, а не його внутрішній самообраз. І навколишні бачать нас зовсім не так, як ми бачимо себе з боку.

Якщо ми вважаємо, що “винуватцем” практично все є ситуація і чітко бачимо це, то люди схильні бачити нашу особистість в результатах. Їх не обдуриш 🙂

Просто придивіться до СВОГО відношенню до того, що відбувається навколо.

Хтось інший – товстий? Жере багато, ледачий. Я – товстий? Ну дик сидяча робота, порушений обмін речовин, так і схудну скоро.

У кого-то мало грошей? Ледачий, безынициативен, дурний. У мене мало грошей? Ну мені більше й не треба/мені достатньо/зовнішні причини.

І т.д.

PS: У минулому завдання більш якісні результати вийшли у тієї команди, яку заохочували за кількість, а не за якість. Кількість очікувано переросло в якість. Як приклад – Японія і сучасний Китай. Чим далі – тим більше якісних китайських товарів. І як у свій час Японія була символом неякісного ширвжитку, а потім – символом якості, так і Китай. Потрібно тільки почекати.