За мотивами попереднього посту, до питання про оцінках нас суспільством.

Знову ж посилаюся на один з психологічних експериментів, який показав, що чим більше людина вважає себе експертом в чому-те, тим менше він готовий слухати оточуючих по цій темі.

І якось непомітно виникає наступна проблема: після втрати спілкування з іншими фахівцями та фахівцями, якість прийнятих рішень відчутно знижується. Бо як група (не випадкова, зрозуміло) апріорі володіє більшою інформацією та досвідом з цього питання.

Ось і виходить, що “найрозумніший” дурніші, ніж “середня” група.

Оптимальна стратегія: не втрачати зв ’ язків з іншими людьми. Більше слухати, у тому числі і тих, хто “нижче нас”.

Це я до того, що не варто відкидати оцінки нас іншими людьми. Зрозуміло, що не варто серйозно сприймати оцінку наших знань з фізики гопником. Але той самий гопник може цілком адекватно оцінити рівень нашої сексуальної привабливості для дівчат в підлітковий період.

Зі свого досвіду кажу 🙂 Я тоді був “ботаніком”, але у мене був друг – “гопник”. Цілком адекватні оцінки з багатьох питань – від дівчат до спорту.

Чим більше у нас контактів, чим більше ми їх слухаємо, тим більш якісні рішення приймаємо. Перевірено 🙂

PS: Згадав цікавий факт: приблизно до 4-х років діти “симулюють спілкування”. Якщо ви зверніть увагу, то діти не розмовляють, вони ГОВОРЯТЬ. Кожен про своє, практично не слухаючи один одного.