Навчання бізнесу – “розвідна” по своїй суті річ. Як, якщо б на першому занятті учневі музичної школи говорили, що він стане відомим музикантом.

Якщо ж мова йде про те, що вчитель бізнесу і не обіцяє учням великий успіх, то це – ще більший розлучення. Оскільки цього очікує учень. Оскільки “великий успіх” і є той, навіть невеликий, але прибутковий бізнес, який органічно “вбудовується” в життя людини. Як у музиканта – невелика, але популярність.

І, як і у випадку з музикою, у випадку з навчанням бізнесу 99% результату залежить саме від учня. Причому не стільки від його старанність і посидючості, скільки від того, наскільки йому в кайф” те, що йому доведеться робити кожен день. Безперервно змушувати себе робити щось неприємне все життя зможе тільки ДУЖЕ посидющий людей.

І на виході курсів і шкіл бізнесу – те ж саме, що і на вході. Як прийшов мотивовану/невмотивований людина без знань, так і вийшов мотивовану/невмотивований людина без знань. Оскільки ці “знання” не конвертуються в практику без самої практики.

А “практики” не буде, якщо людині це не цікаво. Інтерес “вчитися бізнесу” не конвертується у інтерес “робити бізнес” – з цим потрібно народитися або “знайти” це в собі, як і у випадку з даром до музики. І підприємця не видно по диплому бізнес-школи, а за “шкільним корпораціям” по продажу марок або миття машин. Як музиканта видно по неодолимому інтересу до музики ще до музичної школи, а не по диплому консерваторії.

І інтерес “робити продукт” не конвертується у інтерес “продавати продукт”. У цьому випадку вже працює чиста випадковість – якщо людина випадково “зачепить” якусь клієнтську базу, яка стане євангелістом його продукту.

Мої поради застосовуються лише до тих, хто їх використовує “з інтересу”, а не “за необхідності”. Перевірено.