У психології описаний цікавий феномен: дві моделі прийняття рішень.

Перша модель: вибір кращого. Людина довго і ретельно аналізує інформацію, “пробує на смак”, радиться і тільки потім робить свій вибір.

Друга модель: беремо перше-ліпше, головне щоб працювало. “Необхідна і достатня”.

В теорії і на практиці перша модель дає кращі результати з точки зору самого вибору… але набагато менше задоволення ім. Бо як незалежно від самого вибору завжди є що-то краще. Будь то телефон, робота, дівчина або стиль життя. Навіть якщо на момент вибору він є оптимальним, через деякий час з ’ являються додаткові варіанти… а вибір вже зроблено.

З точки зору щастя, як не дивно, оптимально дотримуватися другої моделі. Вибір повинен бути кінцевим, щоб не було сумнівів у його “правильність”. Бо, як ми вже обговорили, “правильного”, тобто “кращого вибору бути не може.

У бізнесі, до речі, друга модель теж приносить більше результатів. Бо як важливо кількість дій, а не їх оптимальність. Людина, яка щодня робить 10 дрібних, хоча і не найефективніших справ, доможеться більшого, ніж той, хто місяцями планує за принципом “краще витратити день на те, щоб навчитися літати, зате потім за півгодини долетіти”.

Рекомендую задуматися і “приміряти на себе”.