Я відразу подумав з приводу недавнього “розгону теоретиків”, що, можливо, я і не прав.

Дійсно – яке моє діло до того, хто і як споживає мою практику? Та сама ситуація, коли мені не варто намагатися змінити спосіб споживання своїми “клієнтами”. Сам про це кажу, і сам на свої граблі наступаю 🙂

Наштовхнула мене на цю думку один хороший знайомий, який намагався змусити мене щось зробити. А я – ну ніяк не хотів 🙂 І справа-те ж гарне – а ліниво і нецікаво 🙂

Так що з цього моменту на блозі оголошується “перемир’я” – я, як і обіцяв на головній сторінці, нікого не буду намагатися навчити або змусити. Вірніше, досвід, звичайно, спробую передати, кому цікаво. Але не через силу. “Впарювати” не буду.

Але сперечатися – не перестану, не сподівайтеся 🙂

PS: Вибачте, якщо грубо вийшло – у віртуальному спілкуванні відтінки емоцій не помітні. Ти посилаєш смайлик з усміхаючись – а людина за іншим кінцем океану думає, що ти ржеш, як кінь.