Один з останніх коментарів нагадав одну важливу думку, про яку я постійно забуваю написати.

Життя – одна. Важливіше цієї думки нічого немає.

І, основне слідство з цієї думки: завжди є тільки одне рішення в одиницю часу. Неможливо прийняти кілька рішень, хоч як би нам хотілося.

А тепер – сама думка. Дуже важлива:

Якщо щось не дає результату – так кидайте це нахрен! Мені вже 32 роки. Не 50, 70. Але за останні 10 років повз мене “промайнуло” штук 10 доль, зламаних за принципом “ну коли-те ж результат повинен бути!”, “стільки сил вкладено, не кидати!”

З психології є просте правило: ми цінуємо найбільше не те, що дає нам найбільший результат. А те, у що ми вклали більше сил. Найулюбленіший дитина – складний або хвора дитина. Феномен “дружини алкоголіка”. “Стерпиться – злюбиться”.

Зрозумійте, що чим більше сил і часу вкладено в “убитий” проект, тим більше цінних він буде для вас. І тим важче його буде кинути. Це як наркоманія – чим далі, тим страшніше.

Кидайте рано. Почніть нове. І знову киньте, якщо не буде ефекту. Необмежене право на помилку, про який я часто кажу, має на увазі саме необмежене право. Помиляйтеся більше, частіше. Змінюйте рішення, ламайте плани, відмовляйтеся від своїх слів і обіцянок.

“Одного разу маленькі діти грали в штаб. І поставили годинниковим 5-річного хлопчика. І сказали: нікуди не йди, ти тепер – часовий і повинен охороняти прапор, поки ми тебе не змінимо. Настала темрява, і діти розбіглися по домівках, забувши про маленького хлопчика. А він стояв у “прапора” з шматка чиїй-то рваною куртки. Всі його родичі вибігли його шукати, подзвонили в міліцію, бабуся отримала інфаркт. А хлопчик стояв, адже він – обіцяв. А обіцянки треба виконувати.”

Ось така казка, без натяків.