Кілька років тому я звернув увагу на цікавий феномен: люди не люблять вважати, що вони працюють менше, ніж інші. Тобто ти говориш кому-то на питання: “що робити”: “Більше працювати”, і відразу чуєш у відповідь ображений: “Ну я і так дохера працюю!”

Тут, мені здається, варто провести межу між “важко працювати” і “важкою роботою”. Питання не в тому, СКІЛЬКИ людей працює, а в тому, ЯКУ він виконує роботу.

Кассир в супермаркеті, я вас запевняю, працює дуже важко. І реально втомлюється. Грузчик на бакалії – теж (плавали, знаємо 🙂

Я вважаю, що показником тяжкості роботи є відсоток людей, які НЕ ГОТОВІ її виконувати. Продажу, припустимо. Робота з клієнтами. Дослідження ринку. Уважна і регулярна робота з деталями, оптимізацією якого-або досить нудного процесу.

Там, де потрібно “переступати через себе”. Причому прикол в тому, що одного разу змусивши себе виконати цю роботу “на відмінно”, вона перетворюється в цікаву завдання, яку і роботою-то не назвеш. Так, хобі.

Так що, якщо ти зловив себе на втоми від простий або цікавої роботи – ти робиш щось не так. Якщо, звичайно, “важка” робота не була виконана до цього моменту.

Рекомендую задуматися.