Що б я не говорив про моделі, ми все одно вибираємо котрусь із них. Будь то усвідомлено, або як “єдино правильний вибір” в результаті жорсткого, не приймає альтернатив, виховання.

Мені здається, справжня свобода не виникає тоді, коли ти сліпо на 100% впевнений у правильності свого вибору і не бачиш інших варіантів. А тоді, коли ти усвідомлюєш те, що вибір моделі – особисто твоя заслуга і відповідальність. Коли ти бачиш і переваги, і вади в обраному тобою шляху. Коли ти бачиш інші варіанти і не дотримуєшся їм не тому, що вони “погані”, “неетичні” або “гріховні”. А тому, що це особисто твій вибір. Тому, що недоліки тих моделей неприйнятні для тебе.

Вибір моделі – твоя відповідальність. Тільки ти, а не модель, відповідає за наслідки. І, коли це розумієш, жити стає простіше… і складніше. Простіше тому, що ти не відчуваєш себе зобов’язаним”. Ти не відчуваєш безвиході, ти відчуваєш свій вільний вибір. Будь-який успіх – твій успіх. А складніше тому, що всі проблеми – твої проблеми. Твої помилки, твої недоліки.

“Стиль життя”, до речі, – така ж модель. І людина, яка “менш успішний” для тебе, може бути “більш успішний” в рамках своєї моделі. Головне, щоб ця модель була особисто його, а не йому нав’язана ззовні.

цікаво, Що дуже мало людей у зрілому віці це усвідомлюють. Звідти і “ростуть ноги” у вікових криз. Бо кожен вік приносить нові моделі. І ті “переломні події”, які ми вважаємо особистими, насправді є подіями віку. Вони є у всіх, але їх оцінка у всіх людей різна чинності адекватності або неадекватності прийняття відповідної моделі.

Чоловік, який з дитинства до 40 років “будував кар’єру”, бачить себе “на фініші” без сім’ї і без приємних спогадів. Чоловік, який жив майбутнім”, отримує бажане майбутнє… що його зовсім не радує. Будував 10 років будинок – продає його після пари місяців життя в ньому.

Звідти ж зростають і “писькомерки” у вигляді “фінансового успіху”, “влада”, “багатого внутрішнього світу”, “духовності”, “справжнього мистецтва”, “небидла”. Бо є те, що неможливо порівняти. Різні моделі, різні люди, різні критерії.

Ні “успіхів”, “невдач”, “проблем” і “досягнень”. Є “події” без будь-якої емоційного забарвлення. А самі фарби – у нас в кишені 🙂

Це – не гімн “позитивного мислення”. Це – заклик позбутися соломи у своїй голові. Заклик до повної відповідальності. Заклик до справжньої, а не календарної, зрілості.