Ось розмовляю я з ким-небудь про практику бізнесу. Наводжу приклади. Конкретні. Факти.

А останнім аргументом у суперечці чомусь часто є: “Ну, ти знаєш, у тебе ж маленький бізнес, про що нам з тобою ще розмовляти?”
Так, серйозний аргумент …

Тут одразу два варіанти виникає:
1. Або людині здається, що несерйозно заробляти мало грошей. Краще більше, у великій компанії.
Ну так я і не заради грошей бізнесом займаюся. Я їм займаюся заради свободи. Я і в бізнес-то прийшов, за великим рахунком, заради свободи – тікав від аутсорсити. І якби дружина не змусила грошей заробити, так би й сидів з копійчаним продуктом, але – теж вільний.
Та й гроші тут не зовсім маленькі. Зі старту – так. А коли пару років довбаєш в одну і ту ж точку, дивні речі відбуваються. Звичайно, яхти у мене немає. І лімузина – теж. Але на хорошу, спокійну, вільне життя вистачає. По крайней мере, я не ворожу про те, що буду їсти завтра.
2. Або людині здається, що в малому бізнесі все по-іншому. Якось не так все, по-іграшковому, чи що.

Ну так будь-який великий бізнес був колись маленьким. І, стаючи більшим, він по суті-то не міняється. Як продавали якийсь продукт або послугу – так і продають. Які були клієнти зі старту – такі і є. Хіба що менеджменту більше за рахунок більшої кількості співробітників.

А продукт і маркетинг – вони ті ж, просто обсяги інші. Або ця людина думає, що гугл або вінда сильно відрізнялися за споживчими властивостями і клієнтській базі, коли компанії були в 100 разів менше? Не думаю.

Є хто з великої компанії розвіяти мої сумніви? Чи справді є настільки кардинальні відмінності між “великим” і “маленьким”, що при зустрічі зі мною можна обережно похіхіківать? 🙂