Кілька років тому я на повному серйозі вважав, що великий бізнес – це добре. Причому “великий” означало “багато співробітників”.

Кожен раз, коли все йшло добре, я намагався розширюватися – брав нових людей, вплутуються в якісь регулярні витрати. Через деякий час з подивом виявляв, що сильно зросли витрати стикаються з зменшеними доходами.

Списував це на невезіння або на поганий менеджмент. І справді: кожен раз була якась супер-об’єктивна причина того, чому доходи падали.

А потім я перечитав підручник по статистиці і подивився кілька лекцій по цій темі…

Все виявилося трохи простіше: будь-який випадковий процес (а ведення бізнесу за своєю суттю є випадковим процесом з-за великої кількості зовнішніх факторів) генерує “пакети” подій. Припустимо, в казино – довгі послідовності “чет-непарних”.

Причому, що цікаво, якщо таких послідовностей НЕМАЄ, це є показником невипадковість процесу, як не дивно. Цей метод використовується в оцінці валідності даних. Якщо щось виглядає ЗАНАДТО випадковим (без довгих повторів) – це штучні, невипадкові, дані.

Так от, у бізнесі є “хороші періоди”. І ми, в силу особливостей свого мислення, схильні “продовжувати тенденцію” – вважати, що так буде завжди… поки не приходить “хутряний звір” у вигляді низки проблем. А витрати вже виросли…

Оптимальна стратегія: ростити витрати не виходячи з останнього періоду, а виходячи з середнього на більш тривалі терміни. Припустимо, якщо середній дохід $10,000, а в останній місяць – $50,000, то витрати коштувати ростити не в 5 разів, а приблизно на 5-10%.

Перевірено “від протилежного” 🙂